Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/7867/17 пров. № А/857/4283/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кухтея Р.В., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2020 року, ухвалене суддею Придачук О.А. у м. Ужгороді о 10 год. 41 хв. у справі № 308/7826/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 1182/30500/17 від 02.08.2017 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскарженою постановою відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України у вигляді штрафу в сумі 8500 грн., оскільки позивачка перевищила граничний термін транзиту транспортних засобів більше як на 10 діб.
Позивачка заперечує ці обставини та зазначає, що кордон Словацької Республіки на пункті пропуску «Ужгород-Вишнє-Нємецьке» 29.07.2016 року не перетинала, автомобіль марки «VW Golf» д.н.з. НОМЕР_1 на територію України не ввозила, власником вищевказаного автомобіля, його користувачем чи розпорядником ніколи не була.
При складанні оскарженої постанови та притягнення позивачки до відповідальності, відповідач не виконав приписи ст. 478, 489, 49, 508 МК України та ст. 280 КУпАП.
Про ввезення на територію України, на її ім`я 29.07.2016 року, невідомими особами із Республіки Польща, автомобіля «VW Golf» позивачка довідалася 20.05.2017 року близько 20 год. 52 хв., коли через митний пост «Тиса» разом зі своїм чоловіком поверталися з Угорщини до України. Вона ніколи не була власником цього автомобіля, не мала право користування та розпорядження ним, також не має посвідчення водія і не вміє керувати транспортним засобом, тому очевидно, що вона не сиділа за кермом автомобіля, відповідно, могла бути лише пасажиром. Де знаходиться вказаний автомобіль їй не відомо, відповідно вона не може вивезти його за межі України.
Вважає, що невідомими особами вчинено злочин, ввезено та оформлено автомобіль на її ім`я без її відома та без її згоди на це, про що подала заяву про злочин від 07.06.2017 року, направлену на ім`я начальника Ужгородського РВП УВП ГУНП в Закарпатській області, якою просила порушити кримінальне провадження, оскільки, внаслідок вказаних протиправних дій невідомих їй осіб та працівника митниці, який оформив ввезення автомобіля на неї, їй завдано матеріальну та моральну шкоду.
З цих підстав, позивачка вважає, що відповідач протиправно притягнув її до адміністративної відповідальності.
Позиція відповідача зводиться до того, що факт порушення позивачкою митних правил підтверджується протоколом про порушення митних правил № 1182/30500/17 від 20.05.2017 року, роздруківкою інформації з центральної бази даних ЄАІС ДФС про те, що автомобіль «VW Golf» д.н.з. НОМЕР_1 був переміщений на територію України по зеленому коридору та даними відомчої підсистеми Держмитслужби України системи «Аркан».
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
Таку позицію позивачка пояснює тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволення позову, та виходить з мотивів, які аналогічні, що позивачка навела у позовній заяві.
Додатково зазначає, що відповідач при складенні протоколу про порушення митних правил порушив її право на перекладача, оскільки позивачка погано володіє українською мовою, так як є за національністю угорка та закінчила 9 класів угорськомовної школи. Також позивачка зазначила, що немає водійського посвідчення, а тому не могла бути за кермом автомобіля «VW Golf» д.н.з. НОМЕР_1 та ввезти його на територію України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 20.05.2017 року відповідач склав протокол про порушення митних правил № 1182/30500/17 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, згідно з яким, позивачка 29.07.2016 року, через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС ввезла на територію України з метою транзиту легковий автомобіль марки «VW» моделі «Golf», номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 .
Станом на 20.05.2017 року вищевказаний легковий автомобіль з території України позивачка не вивезла.
02.08.2017 року відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення та прийняв постанову, відповідно якої позивачку притягнув до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що факт ввезення на територію України автомобіля марки «VW» моделі «Golf», номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , саме позивачкою, підтверджується доказами, які надав відповідач.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Стаття 470 МК України передбачає відповідальність за порушення строків доставки товарів, транспортних засобів, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів.
Частиною третьою даної статті передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною першою статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 92 МК України, митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.
Статтею 95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Позивачка в адміністративному позові зазначає, що автомобіль марки «марки «VW» моделі «Golf» номер кузова НОМЕР_2 державний реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 не придбавала, через кордон не перевозила, в митний режим «транзит» не поміщала.
Згідно з базою даних відомчої підсистеми Держмитслужби системи «Аркан» щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів які перетинають державний кордон України щодо переміщення через митний кордон транспортного засобу марки «VW Golf», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ОСОБА_1 29.07.2016 року ввезла на територію України вказаний автомобіль в режимі «транзит» та станом на 29.08.2016 року його не вивезла та в інший митний режим не заявила.
При складанні протоколу позивачка заперечила ввезення нею вказаного автомобіля.
Відповідно до п.п 3.1 п.3 розділу IV Наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року № 1428/11708 (далі - Правила), у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.
При цьому, відповідно до пункту 2.1 Правил контроль за виконанням зобов`язання про транзит здійснюється митним органом, яким проводилося митне оформлення ТЗ при ввезенні його на митну територію України.
Відповідач встановив той факт, що позивачка перетнула державний кордон України в режимі «транзит» вказаним вище автомобілем на підставі бази даних ЄАІС ДФС та відомчої підсистеми Держмитслужби України системи «Аркан».
На думку, апеляційного суду, відповідач залишив поза увагою той факт, що поміщення транспортного засобу в режим «транзит» здійснюється особою, яка його ввозить, на підставі документів про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційних документів.
Водночас, при складанні протоколу відповідач не з`ясував ту обставину чи є ОСОБА_1 власником автомобіля марки «VW Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
При цьому, для цілей з`ясування цієї обставини Правила містять перелік документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб:
а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;
б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ;
в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку.
При цьому, якщо власником автомобіля марки «VW Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 є інша особа, то цю обставину відповідач, як орган, який контролює виконання зобов`язання про транзит, мав з`ясувати при складенні протоколу про порушення митних правил.
Цієї обставини відповідач не з`ясував, як не взяв до уваги того факту, що позивачка не має дійсного посвідчення водія і фізично не могла ввезти цей автомобіль.
Внаслідок цього, відповідач неповно встановив обставини порушення митних правил позивачкою, зважаючи на те, що позивачка заперечила цей факт.
Суд першої інстанції цих обставин не дослідив.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що постанову в справі про порушення митних правил, необхідно скасувати як протиправну.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не звернув увагу на неповноту дослідження відповідачем обставин порушення митних правил, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову, шляхом скасування постанови в справі про порушення митних правил і направлення справи про порушення митних правил на новий розгляд до Закарпатської митниці Держмитслужби.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2020 року в справі № 308/7826/17 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Закарпатської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил № 1182/30500/17 від 02.08.2017 року та направити справу про порушення митних правил на новий розгляд до Закарпатської митниці Держмитслужби.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 03.08.2021 року
