Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 жовтня 2019 року
у справі № 820/850/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо способу та порядку здійснення захисту прав платника податків, який вважає порушеним порядок призначення податкової перевірки стосовно нього
Фабула справи: ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою, апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задовольнив.
Мотивація касаційної скарги: податковий орган зазначає, що ФОП допущено посадових осіб органу доходів і зборів до проведення фактичної перевірки, а відтак правові наслідки процедурних порушень, які, на думку позивача, мали місце, є вичерпними.
Правова позиція Верховного Суду: за правилами п.п. 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
У цій справі наказ про призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, а також направлення на перевірку вручено представнику позивача за договором ОСОБА_2, що підприємцем не заперечується.
Наведене свідчить про те, що допуск до перевірки, як і сама перевірка фактично відбулись.
Отже, оскільки допуск до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відбувся, а контролюючим органом реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії відповідача щодо призначення та проведення розглядуваного контрольного заходу не є такими, що порушують права позивача.
Висновки: платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки, зокрема фактичної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.
Ключові слова: право платників податків на оскарження, порядок проведення податкової перевірки, умови проведення податкової перевірки, відмова платника податків від допуску до перевірки, правові наслідки допуску до перевірки, процедура оскарження рішень контролюючих органів, право на ефективний засіб юридичного захисту, судовий захист прав платника податків
