Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 жовтня 2019 року
у справі № 0540/7843/18-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо встановлення судами факту здійснення господарської операції та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість
Фабула справи: ТДВ «Орендне підприємство (ОП) «Шахта імені Святої Матрони Московської» (далі - ТДВ), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у області (далі - ГУ ДФС), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про завищення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що ним були подані усі первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій з ТОВ «ДОНБАСКРІП», ТОВ «ФОРНЕСТ ЛТД», ТОВ «ФОРКС СОЛЮШН». Податковий кредит був сформований на підставі податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив.
Апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про задоволення позову.
Мотивація касаційної скарги: податковий орган вважає, що надані до перевірки документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ФОРКС СОЛЮШН», ТОВ «ФОРНЕСТ ЛТД», ТОВ «ДОНБАСКРІП». Позивачем не надано доказів фактичного отримання товарів від цих контрагентів та, відповідно, подальшого їх використання у господарській діяльності позивача. Отже, має місце порушення норм ст. 44 ПК України в частині ведення позивачем обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а також ст.ст. 198, 200 ПК України під час визначення складу податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення розміру від'ємного значення у сумах, визначених податковими повідомленнями-рішеннями.
Правова позиція Верховного Суду: підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на данних якого ґрунтується податкова звітність.
Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Висновки: з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суди повинні перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Ключові слова: податкові спори, порядок підтвердження реальності господарських операцій, добросовісність контрагентів платника податків, порядок формування податкового обліку, доказування у податкових спорах
