Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 березня 2020 року
у справі № 812/1722/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо наслідків подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок
Фабула справи: ТОВ «Східноукраїнська компанія» звернулося з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), третя особа: об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС, в якому просило зобов'язати ДФС вчинити дії щодо збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ для ТОВ «Східноукраїнська компанія», на суму від'ємного значення ПДВ, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого ТОВ «Східноукраїнська компанія» у податковій звітності з ПДВ за червень 2015 року, враховуючи уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, в розмірі 120318,00 грн.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ДФС та податкова інспекція ГУ ДФС вказують, що за змістом п. 34 підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з податку на додану вартість в період до 31.07.2015, проте позивач виправив свою помилку лише 18.08.2015 та зазначив в рядку 24 показник в розмірі 120318,00 грн.
Правова позиція Верховного Суду: платник податків у разі самостійного виявлення помилок у податковій декларації має право надіслати уточнюючий розрахунок до цієї декларації не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Разом з тим, положення п. 34 підрозділу 2 Розділу XX ПК України жодних обмежень щодо зарахування реєстраційної суми від'ємного значення попередніх звітних періодів (до 01.07.2015 ) не містять, та, у тому числі, заборон щодо її коригування у відповідності до приписів п. 50.1 ст. 50 ПК України шляхом подачі уточнюючого розрахунку до податкової декларації внаслідок самостійно виявлених помилок, що складає обов'язок платника податку.
Згідно з п. 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 № 966 до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Висновки: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість поданий платником податків до контролюючого органу у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, а тому сформовані у ньому показники (зокрема рядку 31) повинні бути враховані податковим органом при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від`ємного значення, зокрема, за звітний період.
Ключові слова: форми подання податкової звітності, правова природа уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань, наслідки виявлення помилок в податковій документації, порядок обрахування ПДВ
