Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 грудня 2019 року
у справі № 9901/610/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо перевірки Вищою радою правосуддя процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення відповідача «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності».
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-IV його безстроково обрано на посаду судді. ВРП прийняла рішення про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
На думку ОСОБА_1, рішення ВРП є безпідставним, необґрунтованим і таким, що прийнято з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки на порушення вимог ст. 481 КПК України письмове повідомлення судді про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснено не Генеральним прокурором України або його заступником, а суб`єктом, не уповноваженим на вчинення таких дій, а тому він не набув статусу підозрюваного у відповідному кримінальному провадженні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у задоволенні позову.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_1 зазначив, що на порушення вимог ст.ст. 36, 481 КПК України повідомлення судді ОСОБА_1. про підозру у вчиненні кримінального правопорушення було здійснено суб`єктом, який не уповноважений на такі дії, тобто суддя ОСОБА_1 не набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а тому немає обов`язкової умови для вирішення питання про відсторонення його від здійснення правосуддя
Правова позиція Верховного Суду: згідно з п. 4-1 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
П. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
ВРП, вирішуючи питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, перевіряє повідомлення про підозру в частині обґрунтованості підозри.
Висновки: повноваженнями щодо перевірки процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру ВРП не наділена ні кримінальним процесуальним законом, ні Законом України «Про Вищу раду правосуддя», ані іншими законами.
Ключові слова: притягнення судді до кримінальної відповідальності, повноваження ВРП, кримінальне провадження щодо судді
