Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 травня 2020 року
у справі № 524/5741/16-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо доказів винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції із вимогами:
- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу;
- скасувати постанову інспектора патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: інспектор патрульної поліції зазначає, що правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення.
Правова позиція Верховного Суду: згідно із ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі №752/15787/16-а.
Висновки: рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Ключові слова: відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, належний доказ, допустимий доказ
