Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 липня 2020 року
у справі № 826/10089/18[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування ч. 6 ст. 78 КАС України
ФАБУЛА СПРАВИ
Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, відсутність відповідного вироку в матеріалах справи, оцінка якому надана судами, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, роблячи висновки щодо фактичної поставки/не поставки пального Позивачем його контрагенту ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія»), оцінку відповідним наявним у матеріалах справи доказам надали без дотримання наведених положень процесуального законодавства, що свідчить про ухвалення судових рішень без дотримання вимоги законності.
Крім того, за змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
ВИСНОВКИ: диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження ППР, зміст предмета доказування, правила оцінки доказів
