Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2020 року
у справі № 915/1096/18[1]
Господарська юрисдикція
Щодо правової природи свідоцтва про право власності на нерухоме майно
Фабула справи: ОСББ "Дев`ятий квартал" звернулося з позовом до територіальної громади міста про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно житловий будинок у частині права власності на нежитлові приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зареєстровані за відповідачем на праві власності приміщення розташовані на першому поверсі житлових будинків та призначені для забезпечення побутових потреб мешканців будинку, а отже мають статус допоміжних, тому не можуть бути самостійними об`єктами права комунальної власності. У силу ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та ст. 382 ЦК України спірні приміщення набуті на праві спільної сумісної власності всіма співвласникам багатоквартирного будинку одночасно з набуттям ними права власності на житлові квартири без необхідності додаткового оформлення речового права на допоміжні приміщення. Реєстрація права комунальної власності на спірні приміщення порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.
Рішенням господарського суду позов задоволений.
Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСББ "Дев`ятий квартал" відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСББ "Дев`ятий квартал" зазначає, що у справі відсутні будь-які докази перетворення спірних приміщень у нежитлові, а право власності відповідача оформлено на підставі рішення виконкому, яке не є правовстановлюючим документом набуття спірними приміщеннями статусу окремих об`єктів речових прав. Висновок суду апеляційної інстанції щодо належності спірних приміщень до нежитлових ґрунтується виключно на висновку судового експерта, який не досліджував проектну та технічну документацію на будинки на предмет проектування у них окремих нежитлових приміщень.
Правова позиція Верховного Суду: у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів (актів введення спірних приміщень в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень), які б підтверджували набуття відповідачем речових прав на спірні приміщення, як окремий об`єкт цивільних прав, відмінний від прийнятого в комунальну власність житлового фонду будинків. Рішення виконкому, яке стало підставою для реєстрації за відповідачем права власності на спірні приміщення, як окремі нежитлові, таким правовстановлюючим документом не є, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, прийнято з метою реєстрації за відповідачем права власності на житлові багатоквартирні будинки в цілому, як житловий фонд (п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції, чинній на момент видачі спірних свідоцтв).
Спірні свідоцтва, які посвідчують право власності на спірні приміщення за відповідачем, самі по собі не змінюють їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.
Висновки: свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
Ключові слова: акт приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність, комунальна власність територіальної громади, свідоцтво на право комунальної власності на нерухоме майно
