Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2020 року
у справі № 9901/47/20
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору про визнання протиправною постанови ВРУ про прийняття за основу проекту Закону України, яка є результатом нормотворчої, а не управлінської діяльності
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ про визнання протиправною та нечинною постанови відповідача «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення».
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою відмовив у відкритті провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав і свобод.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - ВРУ.
Відповідно до ч. 5 ст. 83 Конституції України порядок роботи ВРУ встановлюється Конституцією України та Регламентом ВРУ.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 85 Основного Закону України до повноважень ВРУ належить прийняття законів.
Ч. 2 ст. 1 Регламенту ВРУ передбачено, що цей Регламент, зокрема, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ.
Стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення (розділ ІV Регламенту ВРУ).
Визначення ВРУ єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження ВРУ реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України під час сесій на її засіданнях.
При цьому, здійснюючи законотворчу діяльність, ВРУ не виконує владні управлінські функції, які можуть бути предметом оскарження.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 визначено, що за змістом положень ст.ст. 85, 91 Конституції України ВРУ приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 150 Конституції України є об`єктом судового конституційного контролю.
Висновки: юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про визнання протиправною постанови ВРУ про прийняття за основу проекту Закону України, яка є результатом нормотворчої, а не управлінської діяльності, яка би створювала безпосередньо для позивача певні правові наслідки.
Ключові слова: регуляторний акт, запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, принцип правової визначеності
