Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 лютого 2024 року
у справі № 420/11311/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо забезпечення позову зупиненням дії нормативно-правового акта
ФАБУЛА СПРАВИ
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив:
вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення Виконавчого комітету міської ради «Про заходи щодо забезпечення дорожнього руху на території міської територіальної громади та безпеки учасників дорожнього руху».
В обґрунтування указаної заяви позивач зазначав, що оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнятий поза межами повноважень відповідача та порушує публічний порядок, оскільки в неконституційний спосіб обмежує господарську діяльність, створює неконституційні підстави для вилучення власності, а також ухвалений з порушенням законодавства про регуляторні акти.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, заяву про забезпечення позову задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Розглядаючи заяву про забезпечення позову щодо скасування нормативно-правового акта, суд має з урахуванням аргументів, наведених позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існують очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акта та ним порушуються права чи інтереси позивача; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням до ухвалення рішення у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При цьому основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
У цій справі, вдавшись до оцінки відповідності оскаржуваного позивачем рішення відповідача наведеним вище положенням законодавства, суд першої інстанції фактично надав правову оцінку правомірності такому акту, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
ВИСНОВКИ: щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень органів місцевого самоврядування, умови забезпечення позову, акти ОМС
