Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 січня 2024 року
у справі № 640/23182/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо правових наслідків недотримання судом встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правового
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив:
- визнати дії відповідача неправомірними щодо внесення в текст Постанови №848 від 21.10.1995 інформації з приводу надання номера мобільного телефону для надання субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
- зобов'язати відповідача видалити з Постанови №848 від 21.10.1995 інформацію з приводу надання номера мобільного телефону шляхом внесення в нього змін.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду змінено та викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов'язати Кабінет Міністрів України вилучити з постанови №848 від 21 жовтня 1995 року вимогу щодо обов'язкового зазначення номера мобільного телефону для отримання субсидії чи для приймання (подання) документів з метою її отримання». В іншій частині рішення окружного адміністративного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України №373 від 17.04.2019 внесені зміни до Постанови «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» № 848 від 21.10.1995, а саме до п. 13 внесені такі зміни: «заява і декларація вважаються не поданими у разі, коли: не зазначені відомості про адресу домогосподарства та номери особових рахунків, а також номер мобільного телефону заявника». Тобто позивачем оскаржується нормативно-правовий акт.
Стаття 264 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, її правила поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.
Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.
Згідно зі статтею 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З аналізу цих статей убачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.
Крім того, імперативні вимоги Кодексу адміністративного судочинства України до суду, які спрямовані на захист суспільних (публічних) інтересів, визначені частинами третьою та п'ятою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.
З матеріалів справи вбачається, що Окружний адміністративний суд м. Києва в ухвалі від 07.07.2020 про закінчення підготовчого провадження у справі зобов`язав Кабінет Міністрів України не пізніше як за 7 днів до судового розгляду опублікувати оголошення про знаходження у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративної справи № 640/23182/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження публікації оголошення про оскарження акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.
Наведене свідчить про невиконання судом приписів статті 264 КАС України та, як наслідок прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
ВИСНОВКИ: недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правового акта є істотним порушенням процесуального права та підставою для скасування судового рішення, оскільки таке порушення, серед іншого, впливає на права та інтереси необмеженої кількості осіб (всіх осіб, на яких поширюється дія цього акта).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень КМУ, спори у сфері надання житлових субсидій, порушення норм процесуального права
