Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 вересня 2020 року
у справі № 757/13243/17[2]
Цивільна юрисдикція
Щодо оспорювання правочинів про відчуження житлового будинку, який є предметом іпотеки та в якому проживають малолітні діти
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Ратіо інвест» (далі - ТОВ «ФК «Ратіо інвест») (нова назва - ТОВ «Юридична компанія «Юнівест») та ТОВ «Каунт-про» про визнання договорів недійсними та витребування майна.
Позов мотивує тим, що право власності на належне позивачеві нерухоме майно перейшло до ТОВ «Каунт-про» на підставі договорів купівлі- продажу, укладених між ТОВ «ФК «Ратіо інвест» і ТОВ «Каунт-про», відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Вказане майно є предметом договору іпотеки, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Форум», для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором. Право вимоги за вказаними кредитним договором та договором іпотеки було відступлено ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «ФК «Ратіо інвест».
Позивач зазначив, що ТОВ «ФК «Ратіо інвест» не мало права здійснювати продаж майна ТОВ «Каунт-про», зокрема, оскільки: 1) ТОВ «ФК «Ратіо інвест», як іпотекодержатель не могло від свого імені укладати договір купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-якою особою згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», адже в договорі іпотеки немає відповідного застереження, а посилання в договорі іпотеки на ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не містить усіх умов переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та не свідчить про наявність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки; 2) позивач не отримував повідомлення від ТОВ «ФК «Ратіо інвест» про продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій іншій особі; 3) у житловому будинку на момент продажу майна були зареєстровані малолітні діти, але дозволу органу опіки та піклування на відчуження вказаного будинку відповідачі не отримували.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що у житловому будинку на момент продажу майна були зареєстровані малолітні діти, що не враховано при винесенні оскаржуваних рішень.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Висновки: враховуючи те, що протягом тривалого часу в житловому будинку, який є предметом іпотеки, знаходиться посольство, що виключає можливість проживання у вказаному будинку малолітніх дітей, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладення оскаржуваних договорів не суперечить правам та інтересам малолітніх дітей, не звужує обсяг їх існуючих майнових прав та не порушує їх охоронювані законом майнові інтереси. Отже, це не є підставою недійсності спірних правочинів.
Ключові слова: способи звернення стягнення на предмет іпотеки, захист прав іпотекодержателя, процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, порушення забезпеченого зобов’язання, порушення кредитного зобов'язання, підстави недійсності правочинів
