Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 січня 2021 року
у справі № 712/7975/17
Цивільна юрисдикція
Щодо юридичної природи фіктивного правочину
Фабула справи: ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ» (далі - ТОВ «ПФ «Новий Київ») звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ТОВ «ПФ «Новий Київ» відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Судами встановлено, що у грудні 2011 року позивач (ТОВ) уклав із відповідачем (ФОП) договір позики, строк якого діяв до 26 грудня 2012 року. Відповідач повернув частину боргу, і після спливу зазначеної дати сума його заборгованості становила 21 390 510 грн. 30 березня 2012 року між сторонами спору укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого відповідач у рахунок погашення частини свого боргу перед позивачем узяв на себе зобов’язання сплатити борг позивача перед іншим ТОВ, який виник за договором купівлі-продажу від 27 жовтня 2011 року на суму 19 440 159,61 грн.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що договір про переведення боргу, укладений між ТОВ «ПФ «Новий Київ» та ФОП ОСОБА_2, не може бути кваліфікований як фіктивний, оскільки за його умовами було передано право майнової вимоги за договором позики.
Правова позиція Верховного Суду: у постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2 ст. 234 ЦК України).
Висновки: тлумачення ст. 234 ЦК України свідчить, що фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення.
Ключові слова: підстави недійсності правочинів, юридична природа недійсних правочинів, оспорюваність правочину, розмежування нікчемних і оспорюваних правочинів
