Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2021 року
у справі № 640/22398/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо доказів, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів
Фабула справи: ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ДФС про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ФОП посилається на те, що контролюючим органом було порушено процедуру призначення й проведення податкової перевірки платника податку, а встановлені проведеною перевіркою обставини - не відповідають дійсності.
Правова позиція Верховного Суду: обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 2 та ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є, зокрема, письмові, речові і електронні докази; показання свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засіданні, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.
За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів. Своєю чергою дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, відповідно до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки: достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.
Ключові слова: формування доказової бази, оцінка доказів судом, повідомлення про проведення перевірки, процедура призначення податкової перевірки
