Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 червня 2021 року
у справі № 160/8628/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо наслідків відсутності посилання у податковому повідомленні-рішенні на конкретний підпункт п. 54.3 ст. 54 ПК України
Фабула справи: Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» (далі - ТОВ ТПК «В-ПЛЮС») звернулось з позовом до Головного управління ДФС (далі - ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення.
На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що прийняте ГУ ДФС рішення є неправомірним, не відповідає чинному законодавству.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки його доводам про невідповідність прийнятого податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, зокрема, ст. 58.1 ПК України, що також є підставою для його скасування. Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, як на норму права (абз. 5 п. 58.1 ст. 58 ПК України) містить посилання лише на п. 54.3 ст. 54 ПК України, яка, в свою чергу передбачає декілька підстав. Тобто, у податковому повідомленні-рішенні відсутня повна інформація про посилання на конкретну норму права, відповідно до якої був зроблений розрахунок.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 54 ПК України встановлює спосіб визначення сум податкових та грошових зобов'язань.
Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2.)
П. 54.3 ст. 54 ПК України передбачені випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.
Аналіз цієї норми у системному зв`язку зі с. 58 ПК України дає підстави для висновку про те, що п. 54.3 ПК України встановлює випадки, коли саме на контролюючий орган покладено обов'язок визначити суму грошових зобов`язань, у тому числі і застосовувати штрафні санкції. Однак, зазначена норма не є такою, на підставі та відповідно до якої здійснюється нарахування та розрахунок штрафних санкцій.
Висновки: відсутність посилання у податковому повідомленні-рішенні на конкретний підпункт п. 54.3 ст. 54 ПК України є недотриманням вимог ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, відповідно, таке повідомлення-рішення слід розцінювати як таке, що має окремі дефекти, які не змінюють його суті, відповідно, такий недолік не є підставою для визнання прийнятого рішення протиправним і його скасування.
Ключові слова: вимоги до оформлення податкового повідомлення-рішення, незгода із сумою грошового зобов`язання, обрання порядку оскарження рішення контролюючого органу
