Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 грудня 2021 року
у справі № 640/4083/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо права Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на звернення до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта
ФАБУЛА СПРАВИ
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст, Міністерство), в якому просив:
- визнати протиправним та нечинним наказ Мін`юсту від 06 травня 2020 року № 1587/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства від 20 липня 2010 року № 2465/5 та від 27 липня 2020 року № 2556/5), який зареєстровано в Мін'юсті 06 травня 2020 року за № 405/34688 "Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України";
- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства від 20 липня 2020 року № 2465/5 "Про внесення змін до Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 липня 2020 року за № 680/34963;
- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства юстиції України від 27 липня 2020 року № 2556/5 "Про внесення зміни до Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2020 року за № 718/35001;
- зобов`язати Мін`юст виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України наказ Міністерства від 06 травня 2020 року № 1587/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Мін'юсту від 20 липня 2020 року № 2465/5 та від 27 липня 2020 року № 2556/5), який зареєстровано в Міністерстві 06 травня 2020 року за № 405/34688 "Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України".
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, провадження у справі закрито.
ОЦІНКА СУДУ
До адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.
Приписами частини першої статті 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» обумовлено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, а саме звертається до суду із заявами про дискримінацію з метою захисту суспільних інтересів та особисто або через свого представника бере участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Звертаючись з цим позовом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вказав, що являється суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний наказ Міністерства і відповідно має право на його оскарження та, відповідно, звернення до суду.
Так, за приписами статті 3 Закону № 776/97-ВР метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод.
Водночас статтею 13 Закону № 776/97-ВР встановлені вичерпні права Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Пунктом 3 частини першої цієї правової норми передбачено право на звернення до Конституційного Суду України з поданням:
- про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;
- про офіційне тлумачення Конституції України.
Разом з цим пунктом 3-1 частини першої статті 13 Закону № 776/97-ВР передбачено право вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина.
Крім того пунктом 10 частини першої статті 13 Закону № 776/97-ВР передбачено право Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку:
- звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);
- вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду;
- ініціювати незалежно від його участі у судовому провадженні перегляд судових рішень.
Також за приписами пунктів 11, 12 частини першої статті 13 Закону № 776/97-ВР Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право: направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів; перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, здійснюють виконання судових рішень, вносити в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення діяльності таких органів у цій сфері.
ВИСНОВКИ: посилання на положення статті 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» жодним чином не можуть нівелювати норми спеціального законодавства, тобто Закону № 776/97-ВР, в якому передбачений вичерпний перелік підстав для звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до суду. Наведене свідчить про відсутність абсолютного права звернення до суду з оскарженням нормативно-правового акта, оскільки в Законі № 776/97-ВР чітко окреслено можливі інструменти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Отже, ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України. При цьому у цій справі поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому такий спір між державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус УВРПЛ, адміністративна юрисдикція, компетенційні спори
