Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 жовтня 2021 року
у справі № 911/1012/13[1]
Господарська юрисдикція
Щодо відрахування трирічного строку, передбаченого ст. 42 КУзПБ
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою господарського суду за заявою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" порушено провадження у справі № 911/1012/13 про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес".
Постановою господарського суду у справі № 911/1012/13 ВАТ "СБК-Прогрес" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулось до господарського суду із заявою про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" та ВАТ "СБК-Прогрес", на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" задоволено
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегулювує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
Темпоральним критерієм застосування норми ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є дата відкриття провадження у справі про банкрутство, що повністю узгоджується з наведеним вище правовим висновком, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства , є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.
ВИСНОВКИ: аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, дія закону в часі, порядок провадження у справі про банкрутство
