Пов'язані правові позиції

Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 28 жовтня 2021 року у справі № 911/1012/13
Юрисдикція: Господарське судочинство Тип: Правова позиція

Щодо застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, учинених боржником

Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 28 жовтня 2021 року у справі № 911/1012/13[1]
Юрисдикція: Господарське судочинство Тип: Правова позиція

Щодо відрахування трирічного строку, передбаченого ст. 42 КУзПБ

Прецеденти ВС Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16[1]

Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16[1]

Від правової позиції було відступлено
Судочинство: Господарське судочинство

Тип: Правова позиція

Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 червня 2021 року

у справі № 904/7905/16[1]

Господарська юрисдикція

Щодо належного способу захисту прав за позовом про визнання недійсним правочину боржника у межах справи про банкрутство

ФАБУЛА СПРАВИ

Ліквідатор ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" - арбітражний керуючий звернувся до господарського суду в межах справи № 904/7905/16 про банкрутство ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" із заявою до ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" про визнання недійсним договору про відступлення (передачу) права вимоги, укладеного між ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс", згідно яким боржником було відступлено на користь ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" право вимоги до Національного спортивного комплексу "Олімпійський" щодо виконання зобов`язання з оплати договірного забезпечення в розмірі 27 807 938,11 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарський суд задовольнив заяву ліквідатора ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Визнав недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений між ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс".

Апеляційний господарський суд постановою ухвалу господарського суду залишив без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

ВИСНОВКИ: укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: зворотна дія закону у часі, фраудаторні правочини, підстави визнання недійсними правочинів боржника, принцип добросовісності

Інші прецеденти в категорії "Визнання господарських договорів недійсними"
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 09 червня 2026 року у справі № 10/11 (910/6100/25)
Щодо впливу часткового визнання неконституційним закону, на виконання якого укладено договір, на дійсність такого договору
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 березня 2026 року у справі № 911/666/24 (911/340/25)
Щодо неефективного способу судового захисту за позовом ліквідатора про визнання недійсним правочину (спростування майнових дій) без вирішення питання про повернення (стягнення) коштів, перерахованих боржником заінтересованій особі
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 31 березня 2026 року у справі № 910/11526/24[2]
Щодо наявності підстав для стягнення в дохід держави всього одержаного за нікчемними правочинами про права на надра (їх користування), вчинених всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 31 березня 2026 року у справі № 910/11526/24[1]
Щодо нікчемності правочинів про права на надра (їх користування), вчинених всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 31 березня 2026 року у справі № 910/11526/24
Щодо неприпустимості такого зловживання процесуальними правами як зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження задля визначення (зміни) територіальної підсудності справи
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 04 березня 2026 року у справі № 902/580/25
Щодо визнання недійсним договору оренди комунального майна, вчиненого під впливом помилки у зв'язку з ненаданням під час проведення аукціону всієї необхідної інформації стосовно характеристик об'єкта оренди
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13 квітня 2026 року у справі № 927/133/25
Щодо можливості визнання недійсним пункту корпоративного договору з підстав непропорційності погодженого сторонами розміру відповідальності
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 19 березня 2026 року у справі № 905/238/23
Щодо нікчемності правочинів із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території України, незалежно від дати їх укладення
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 22 квітня 2026 року у справі № 910/15778/25
Щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони припинення чи обмеження постачання до нежитлових приміщень електроенергії, теплоносія, води та водовідведення (каналізації)
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 03 квітня 2026 року у справі № 924/698/23
Щодо територіальної підсудності за місцем виконання договору у спорі про визнання договору недійсним