Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 червня 2026 року
у справі № 10/11 (910/6100/25)
Господарська юрисдикція
Щодо впливу часткового визнання неконституційним закону, на виконання якого укладено договір, на дійсність такого договору
Фабула справи: у господарському суді перебуває справа №10/11 за заявою Корпорації "Укрзарубіжнафтогаз", ТОВ "Промес", Дочірнього підприємства "Гарантія-Львів", Акціонерного комерційного банку "Аркада", ЗАТ "Кобзар" про банкрутство АТ "Градобанк" на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Арбітражного суду.
До господарського суду надійшла позовна заява АО "Кучак та партнери" до Міністерства культури України, ВАТ "Градобанк", Національного художнього музею України про визнання недійсним договору.
Рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, господарський суд в задоволенні позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: АО "Кучак та Партнери" посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування ст. 8, ч. 4 ст. 13, ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 203, ч. 3 ст. 321 ЦК України, абз. 26 ст. 1, абз. 6 ч. 8 ст. 16, абз. 6 ч. 1 ст. 23, ст.ст. 29-30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва ВАТ "Градобанк" у державну власність, стосовно того, чи є підставою для незастосування вказаних норм, недослідження матеріалів справи, ненадання їм жодної правової оцінки той факт, що єдине майно банкрута передано на зберігання державній установі без будь-якого відшкодування вартості власнику майна.
Правова позиція Верховного Суду: ч. 1 ст. 328 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) було передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини другої зазначеної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Крім того, ч.ч. 3-6 ст. 11 ЦК України унормовано, що: цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Аналіз змісту Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк» у державну власність» свідчить про те, що визначені зазначеним Законом засади регулювання відносин щодо передачі колекції образотворчого мистецтва ВАТ «Градобанк» у державну власність з метою остаточного вирішення долі цієї колекції та залучення громадян України і світової спільноти до унікальних скарбів національної культурної спадщини України не передбачають такої обов'язкової умови та не пов'язують передачу колекції образотворчого мистецтва із укладенням відповідного договору між ВАТ «Градобанк», Національним художнім музеєм України та Національним банком України.
Передача колекції творів образотворчого мистецтва АТ «Градобанк» у державну власність для реалізації вимог Закону №1881-IV, тобто владної вказівки законодавця, могла здійснюватися шляхом прийняття відповідного підзаконного акта із деталізованим визначенням процедури такої передачі на розсуд відповідного суб'єкта владних повноважень, так як у публічно-правових відносинах відсутній елемент рівності статусів учасників правовідносин і узгодження цієї процедури із АТ «Градобанк» не вимагалося.
Натомість, договірні правовідносини є відмінними за своєю правовою природою і, враховуючи рівність статусів їх учасників, передбачають як можливість узгодження ними умов договору на власний розсуд за власним бажанням, так і можливість узагалі відмовитися від укладення договору на відповідних умовах. Тобто, врегулювання правовідносин між особами шляхом укладення цивільно-правового договору свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер їх взаємодії.
Висновки: визнання неконституційними положень Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк» у державну власність» не є підставою вважати оспорюваний договір недійсним відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки відповідно до зазначених норм закон, нормами якого не було передбачено обов'язкової умови укладення договору з метою передачі відповідної колекції, та договір, за змістом якого сторони фактично встановили предмет та порядок передачі відповідної колекції, є самостійними різними підставами для виникнення зобов'язань та регулювання правовідносин, які виникли між відповідачами.
Ключові слова: провадження про банкрутство, право приватної власності, збереження культурних пам'яток, національне культурне надбання
