Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 липня 2026 року
у справі № 910/9029/25
Господарська юрисдикція
Щодо заперечення боржника проти частини грошових вимог як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прометей Фінанс" подало до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Деноіл".
Ухвалою господарського суду міста, яку залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено Заявнику у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника.
ОЦІНКА СУДУ
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, і це вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, а їх вирішення можливе виключно шляхом всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.
Одним із методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Зокрема, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство може свідчити про наявність спору про право у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ, якщо такий позов за своїм змістом ставить під сумнів суб`єкта, підставу, предмет, розмір або строк виконання грошового зобов`язання, заявленого ініціюючим кредитором.
У суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов'язано з особливостями позовного провадження, як-то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що такий спір має існувати до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Водночас сам по собі момент звернення до суду для вирішення такого спору із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (за умови, що це звернення мало місце до дати проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство), не має остаточно визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема:
- характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо);
- хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.
Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку суд досліджує заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Аналіз вимог заявника з точки зору наявності або відсутності спору між заявником та боржником спору про право у відповідних правовідносинах, який має передувати постановленню ухвали за наслідками розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не може обмежуватися з`ясуванням лише обставин подання чи неподання відповідного позову боржником (зокрема моменту такого подання).
Вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство за відповідною заявою чи відмови у такому відкритті має ґрунтуватися на належному дослідженні усіх доводів заявника та заперечень боржника, зокрема щодо наявності чи відсутності між ними спору про право, поданих зазначеними особами на підтвердження відповідних аргументів доказів з урахуванням покладеного на них підвищеного стандарту доказування тощо.
ВИСНОВКИ: за відсутністю таких обставин, які унеможливлюють надання належної правової оцінки правовідносинам сторін у контексті обґрунтованості грошових вимог Заявника під час розгляду Заяви, самі лише заперечення Боржника проти грошових вимог, зокрема їх частини, не є достатньою підставою для висновку про наявність між зазначеними особами спору про право в розумінні частини 6 статті 39 КУзПБ як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Зокрема, якщо за результатами підготовчого засідання буде встановлено, що Заявник належними доказами підтвердив лише частину заявлених ним грошових вимог до Боржника (у разі спростування виникнення іншої частини та/або доведення часткового погашення заборгованості тощо), сама по собі необґрунтованість іншої частини грошових вимог ініціюючого кредитора не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, а лише для відхилення (відмови у визнанні) грошових вимог до Боржника, які не підтверджено документально. Водночас встановлення обставин щодо задоволення боржником вимог кредитора в повному обсязі до підготовчого засідання суду є окремою самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ініціювання банкрутства, умови відкриття провадження, ознаки спору про право
