Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 червня 2026 року
у справі № 924/502/25
Господарська юрисдикція
Щодо можливості реструктуризації штрафу та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату єдиного внеску, у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Фабула справи: ухвалою господарського суду, зокрема, відкрито провадження у справі № 924/502/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією у справі №924/502/25 арбітражного керуючого; призначено попереднє засідання; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1.
Від Головного управління ДПС до суду надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника, в якій останній просив визнати вимоги кредитора - Головного управління ДПС до боржника в сумі 54 207,87 грн (5858,72 грн штрафних санкцій, 48349,15 грн пені) та внести їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду заяву Головного управління ДПС про грошові вимоги кредитора до боржника задоволено.
Ухвалою господарського суду, зокрема, заяву керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого про затвердження плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено; затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у справі №924/502/25 на відповідних умовах; припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ГУ ДПС зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 125 КУзПБ та частини 15 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у правовідносинах, пов'язаних із затвердженням плану реструктуризації боргів боржника у процесі розгляду справи про неплатоспроможність боржника.
Правова позиція Верховного Суду: предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за наслідками розгляду плану реструктуризації боржника, до умов якого включені, зокрема, грошові вимоги ГУ ДПС в сумі 54207,87 грн (5858,72 грн - штраф, 48349,15 грн - пеня), нараховані на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У силу статті 125 КУзПБ не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.
На переконання податкового органу, визнані судом грошові вимоги ГУ ДПС в сумі 54207,87 грн (5858,72 грн штрафу, 48349,15 грн пені) є боргом щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість його реструктуризації.
Стаття 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що сума недоїмки не підлягає списанню, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини десятої статті 25 вказаного Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VІ).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, у свою чергу пеня, штраф - це санкції, які застосовуються в результаті невиконання, несвоєчасного виконання щодо сплати внеску.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Висновки: за правовою природою виникнення, недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є простроченою заборгованістю боржника, а штрафні санкції є різновидом відповідальності за порушення строків сплати заборгованості (недоїмки). Отже, незважаючи на єдиний порядок їх стягнення відповідно до законодавства про соціальне страхування (у правовідносинах, не обтяжених процедурами неплатоспроможності), вони мають різну правову природу виникнення, і у зв`язку з цим черговість їх обліку в реєстрі вимог кредиторів є різною, що впливає на особливості задоволення таких вимог у процедурах банкрутства.
Отже, у план реструктуризації боргів не включено борг щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а план реструктуризації передбачає реструктуризацію заборгованості у сумі штрафу та пені, які відповідно до положень статті 133 КУзПБ включаються до реєстру вимог кредиторів і які сплачуються у третю чергу. Водночас, частина 1 статті 125 КУзПБ не містить положень щодо заборони реструктуризації боргів боржника з приводу сплати штрафу, пені, що спростовує доводи скаржника про протилежне.
Ключові слова: неплатоспроможність фізичної особи, реструктуризація боргів, ЄСВ, недоїмка зі сплати ЄСВ, черговість задоволення вимог кредиторів, особливості процедур банкрутства
