Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 лютого 2022 року
у справі № 420/6156/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо повноважень органу архітектурно-будівельного контролю на звернення до суду з позовом про скасування реєстрації права власності на об'єкт нерухомості
ФАБУЛА СПРАВИ
Управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Громадська організація «Автостоянка Промінь», ТОВ «Стройконсалтинг», в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба області» про реєстрацію права власності щодо адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки.
Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, закрив провадження у справі.
ОЦІНКА СУДУ
За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.
Винятком є компетенційний спір, під яким слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Відповідно до статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.
ВИСНОВКИ: в силу вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Ураховуючи наведене, подання адміністративного позову у цій справі про скасування рішення державного реєстратора не є формою реалізації компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Водночас цей спір не є «компетенційним» (у значенні пункту 3 частини першої статті 19 КАС), оскільки у цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції між Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю та Міністерством юстиції України.
Отже, за відсутності у позивача повноважень на звернення до суду з позовом про скасування реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, такий спір взагалі не підлягає судовому розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, спори у сфері містобудування, ознаки компетенційного спору
