Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 червня 2022 року
у справі № 296/7213/15
Цивільна юрисдикція
Щодо правових наслідків конвертації кредиторами боргу за різними курсами валют у разі відступлення права вимоги
ФАБУЛА СПРАВИ
ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гефест», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, які належать іпотекодавцю ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 17 587 159, 20 грн, шляхом визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно.
Рішенням суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ТОВ «ФК «Гефест».
Постановою апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд додатково зазначив, що розрахунок в матеріалах справи свідчить про те, що заборгованість за сумою кредиту складала 10 327 817, 26 грн, що еквівалентно 502 097, 82 дол. США. Водночас згідно із заявою про зміну предмета позову розмір заборгованості за кредитом визначений позивачем у сумі 512 280, 20 дол. США. Наявність зазначених розбіжностей, на переконання апеляційного суду, за відсутності первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковим при вирішенні питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки
ОЦІНКА СУДУ
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначила, що «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
ВИСНОВКИ: валютою боргу у спірних відносинах є долари США, а відмінність у розмірі заборгованості відповідно до розрахунку та відповідно до заяви про зміну предмета позову є наслідком конвертації заборгованості з доларів США у гривні під час укладення договору купівлі-продажу майнових прав. Тобто новий кредитор не здійснював нового розрахунку заборгованості, а погодився з тим, що складений попереднім кредитором, а різниця у розмірі заборгованості зумовлена саме конвертацією боргу за різними курсами валют спочатку у гривні, а потім повернення у долари США. Такі дії не привели до зміни валюти боргу, якою є саме долари США, конвертація боргу за різними курсами валют у гривні з подальшим поверненням у долари США стосується виключно договірних відносин між попереднім та новим кредитором з метою оцінки переданого права вимоги та ідентифікації набутих прав вимоги до боржника. Враховуючи, що новий кредитор виступає сингулярним правонаступником первісного кредитора, відступлення права вимоги не приводить до зміни інших умов набутого новим кредитором зобов`язання, зокрема не може бути підставою для зміни розміру заборгованості за кредитним договором. Обставинами, які могли вплинути на розмір заборгованості, є невиконання боржником обов'язку з погашення кредиту, або ж навпаки сплата ним боргу. Конвертація кредиторами боргу за різними курсами валют у гривні та долари США не підтверджує обставин зміни розміру заборгованості за кредитним договором, валютою за яким є долари США.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: стягнення боргу, валюта договірного зобов'язання, кредитна заборгованість, цесія, розрахунок суми боргу
