Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 грудня 2021 року
у справі № 910/1671/20
Господарська юрисдикція
Щодо необхідності встановлення правомірності набуття речового права особи на майно у разі наявності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право особи на таке майно
ФАБУЛА СПРАВИ
ПрАТ "КВО "Простор" звернулось до господарського суду з позовом до міської ради про скасування рішення міської ради про передачу ТОВ "Логістик Транссервіс" в оренду земельних ділянок для обслуговування та експлуатації виробничої бази.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.
Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності або права оренди хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності/права оренди.
Наведене є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості "принципу внесення", в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) або орендаря земельної ділянки відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.
ВИСНОВКИ: саме лише наявність в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право особи на майно не презюмує правомірність набуття такого права, а тому п. 1 ч. 1 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в контексті того, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом) не свідчать про необхідність ігнорування судом дослідження обставин правомірності набуття відповідного речового права особи на майно у спорі, який спрямований на захист такого права.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави набуття права власності, землекористування, оренда землі, наслідки державної реєстрації речових прав
