Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 вересня 2019 року
у справі № 910/7662/17
Господарська юрисдикція
Щодо неналежного способу захисту прав за позовом про визнання недійсною державної реєстрації права комунальної власності
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Державне підприємство "Управління капітального будівництва та інвестицій", звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської ради та Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсною реєстрації права комунальної власності, визнання права власності та права користування земельною ділянкою.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
ОЦІНКА СУДУ
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. У іншому випадку у позові слід відмовити.
У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне визначення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Частиною другою статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
ВИСНОВКИ: вимога про визнання недійсною державної реєстрації права комунальної власності є похідною від вимоги про визнання недійсними рішення міської ради про передачу земельної ділянки, тому такий спосіб захисту є неналежним способом захисту порушеного права.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави набуття речових прав, землекористування, підстави набуття земельних прав, спори у сфері державної реєстрації прав, способи судового захисту
