Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 листопада 2018 року
у справі № 756/2072/18
Цивільна юрисдикція
Щодо підстав для видачі обмежувального припису
Фабула справи: ОСОБА_5, діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_6
ОСОБА_5 обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона та ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилися син та дочка.
Заявник зазначила, що ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство відносно неї. В той час, коли заявник знаходилась у іншому місті, ОСОБА_6 забрав малолітніх дітей на прогулянку, не повідомивши про це заявника, відвіз дітей до м. Києва та переховував їх.
Адвокатом заявника ОСОБА_5 надіслано вимогу про добровільну передачу особистого одягу, майна дружини та дітей. Однак ОСОБА_6 продовжує вчиняти економічне насильство стосовно неї та дітей та відмовляється передати особисті речі заявника та дітей.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні заяви ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доказам на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства. Суди необґрунтовано вважають факти переслідування та насильницьку модель поведінки ОСОБА_6 звичайним приходом батька для спілкування з дітьми. Суди необґрунтовано не надали оцінки протиправній насильницькій поведінці заінтересованої особи.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з ч.3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить висновків щодо наявності у діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення - вчинення домашнього насильства, а тому не може бути належним доказом у цій справі.
Також суди першої та апеляційної інстанцій відхилили як доказ вчинення ОСОБА_6 насильства щодо заявника та їх малолітніх дітей доводи про наявність кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР за зверненнями заявника, оскільки наявність таких відомостей не є доказом вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Враховуючи вік малолітніх дітей, а також пору року та погодні умови, копії довідок про захворювання дітей на ГРВІ у такий період не можуть свідчити про наявність причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням дітей та діями ОСОБА_6. Крім того, заявник зазначає, що батько дітей переховував їх від неї, при цьому ж підтверджує, що діти знаходились за місцем їх реєстрації та постійного проживання разом з батьком.
Висновки: під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено випадків домашнього насильства відносно ОСОБА_6 та малолітніх дітей, а також ризиків настання насильства у майбутньому. Натомість судами встановлено наявність між батьками спору про визначення місця проживання дітей та порядку участі у їх вихованні, що не може розцінюватись як насильство в сім'ї.
Ключові слова: домашнє насильство, обмежувальний припис, сімейні спори
