Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 жовтня 2025 року
у справі № 201/5151/23
Цивільна юрисдикція
Щодо наслідків скасування рішення суду про розірвання шлюбу після смерті одного з подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про розірвання шлюбу.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито.
ОЦІНКА СУДУ
спір між сторонами виник з приводу особистих немайнових відносин і поновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах СК України.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, не врахував, що скасування судового рішення після смерті сторони у спорі, правовідносини у якому не допускають правонаступництва, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї зі сторін дестабілізує приватні відносини.
При цьому апеляційний суд не перевірив дійсних підстав та обставин подання ОСОБА_2 апеляційної скарги на заочне рішення районного суду та того, чи буде задоволення її апеляційної скарги виправданим за обставин, що змінились з того часу (смерть позивача), і чи відповідатиме таке вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже за наявності рішення суду про розірвання шлюбу, навіть і ухваленого з певними процесуальними порушеннями, апеляційний суд надав перевагу зазначеним процесуальним порушенням, не врахувавши, що в такому випадку порушується принцип правової визначеності.
Дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Разом з тим, надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.
ВИСНОВКИ: після смерті сторони у спорі, правовідносини у якому не допускають правонаступництва, без наміру відновлення сімейних відносин, що є неможливим внаслідок смерті одного з подружжя, скасування рішення суду про розірвання шлюбу не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Неповідомлення про дату судового засідання у даному випадку не можуть бути підставою для скасування такого рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: заборона надмірного формалізму, припинення шлюбних відносин, процедурні порушення
