Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 вересня 2025 року
у справі № 761/23680/23
Цивільна юрисдикція
Щодо права виконавця на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення заступника начальника відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив:
- визнати неправомірною постанову про визначення місця побачення дитиною в рамках виконавчого провадження, винесеною заступником начальника відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
- скасувати постанову про визначення місця побачення з дитиною в рамках виконавчого провадження, винесену заступником начальника відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвалою суду першої інстанції скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_2.
ОЦІНКА СУДУ
Європейський суд з прав людини зауважував, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади. Додатково можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній «повазі» до сімейного життя. В обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства, у тому числі між іншими зацікавленими третіми особами та з урахуванням свободи розсуду держави. Суд уже неодноразово встановлював, що у пов`язаних з питаннями опіки справах інтереси дітей мають надзвичайне значення. Найкращим інтересам дитини має приділятись першочергова увага і вони, у залежності від свого характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків. У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування стаття 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів. Адекватність вжитих заходів має оцінюватись оперативністю їхнього виконання, оскільки плин часу може мати непоправні наслідки для відносин між дитиною та тим із батьків, хто з нею не проживає; не можна виключати застосування санкцій у випадку неправомірної поведінки того з батьків, з яким проживають діти (VYSHNYAKOV v. UKRAINE, 25612/12, § 34 - 37, ЄСПЛ, від 24 липня 2018 року).
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частина перша та друга статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).
ВИСНОВКИ: специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем.
Адекватність вжитих заходів має оцінюватись оперативністю їхнього виконання, оскільки плин часу може мати непоправні наслідки для відносин між дитиною та тим із батьків, хто з нею не проживає.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, оскарження рішень виконавця, порядок спілкування з дитиною
