Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 березня 2024 року
у справі № 159/22/22
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості закінчення зупиненого на підставі пп. 1 п. 10-3 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження” виконавчого провадження у зв'язку з добровільним фактичним виконанням боржником рішення суду
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ «Укрзалізниця» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС у місті Києві), заінтересована особа - ОСОБА_1, у якій просила:
- визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Печерського ВДВС у місті Києві Коваль Л. І., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження;
- зобов'язати Печерський ВДВС у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 159/22/22, виданого судом про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення від роботи за період з 09 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року у розмірі 30 318,30 грн, з відрахуванням податків і інших обов'язкових платежів, стягнення судового збору у розмірі 908,00 грн за подання позовної заяви, 1 362,00 грн за подання апеляційної скарги, 1 984,00 грн за подання касаційної скарги, витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 2 300,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 2 200,00 грн, у суді касаційної інстанції - 3 000,00 грн.
Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні скарги АТ «Укрзалізниця» відмовлено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Підпунктом 1 пункту 10-3 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти), боржником за якими є АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вище було наведено зміст підпункту 1 пункту 10-3 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким імперативно унормовано дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень, боржником за якими є АТ «Укрзалізниця».
Таке зупинення та його строки встановлено на період до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні.
Отже за відсутності у цьому конкретному випадку у державного виконавця можливості в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», поновити виконавче провадження до закінчення строку дії відповідних обставин, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження (припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні), усі прийняті ним рішення та вчинені виконавчі дії у період воєнного стану на території України вважатимуться такими, що прийняті або вчинені з порушенням визначеної цим Законом процедури.
Натомість зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених підпунктом 1 пункту 10-3 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, а навпаки, зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень здійснено на захист інтересів АТ «Укрзалізниця» як національного перевізника вантажів і пасажирів з метою збереження та підтримання його потенціалу в умовах воєнного стану.
У справі, яка переглядається, після усунення обставин, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець буде зобов'язаний не лише поновити виконавче провадження, а й розглянути в установлені законом строки заяви та клопотання сторін, у тому числі вирішити в межах поновленого провадження заяву АТ «Укрзалізниця» про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним фактичним виконанням рішення суду до моменту пред'явлення стягувачем виконавчого документа на примусове виконання.
ВИСНОВКИ: за наявності постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження, яка не була предметом оскарження у цій справі, заступник начальника ВДВС була позбавлена можливості самостійно поновити виконавче провадження (прийняти відповідне рішення) та винести постанову про закінчення виконавче провадження у зв'язку з добровільним фактичним виконанням боржником рішення суду згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки таке зупинення проведено з підстав, передбачених підпунктом 1 пункту 10-3 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, яким імперативно визначено, що лише після припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні виконавець може здійснювати виконавче провадження щодо боржника АТ «Укрзалізниця», зокрема вчиняти виконавчі дії та приймати рішення шляхом винесення постанов.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав стягувача, обов'язки виконавця, добровільне виконання судового рішення
