Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 квітня 2026 року
у справі № 545/304/22
Цивільна юрисдикція
Щодо тлумачення п. 10-3 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження”
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Українська залізниця», Вільна профспілка Південної залізниці, зі скаргою, у якій просив:
- здійснити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року;
- визнати, що бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС у м. Києві) щодо неперерахування коштів, наявних на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби, на його користь у розумний строк є перешкодою для виконання рішення суду й непомірно його затягує, чим порушує право на справедливий суд та майнове право, а також не має легітимної мети і поклало на заявника непропорційний тягар, а тому є неправомірною;
- застосувати норми Конституції України як норми прямої дії для поновлення порушеного права та зобов'язати Печерський ВДВС у м. Києві поновити вчинення виконавчих дій і перерахувати на його користь кошти в розмірі 17 417,96 грн.
Суд першої інстанції ухвалою в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд постановою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із Законом України від 28 липня 2022 року № 2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (далі - Закон № 2468-IX), який набрав чинності 19 серпня 2022 року, розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-3, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні:
- зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти), боржником за якими є акціонерне товариство «Українська залізниця»;
- підлягають зняттю арешти, накладені до набрання чинності цим Законом на кошти та майно акціонерного товариства «Українська залізниця» у виконавчих провадженнях.
Очевидно, що основною метою зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, боржником за якими є АТ «Українська залізниця», а також зняття всіх раніше накладених арештів на майно вказаної юридичної особи було підтримання фінансової стабільності АТ «Українська залізниця» та усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним безперервної господарської діяльності. Одним з аспектів забезпечення стабільного фінансового стану на підприємстві є збереження коштів цієї юридичної особи, які вона винна за судовими рішеннями, на її рахунках та можливість їх тимчасового (до закінчення воєнного стану) використання у своїй безпосередній діяльності для виконання статутних завдань.
Отже, мета прийняття Закону № 2468-ІХ є зрозумілою, соціально й економічно обґрунтованою та жодним чином не ставиться під сумнів.
Законом визначено, що і в разі, коли кошти з боржника стягнені в примусовому порядку та перераховані на депозитний рахунок виконавчої служби, і в разі, коли боржник добровільно, без вимоги виконавця, виконав судове рішення шляхом перерахування коштів на депозитний рахунок органу виконавчої служби, виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня перерахувати отримані від боржника кошти стягувачу.
Закон не надає можливості виконавцю притримати кошти, які перебувають на депозитному рахунку виконавчої служби, які вже стягнені чи перераховані на виконання судових рішень.
Отже, залишення коштів, перерахованих АТ «Українська залізниця», на депозитному рахунку органу державної служби не відповідає меті прийняття Закону № 2468-ІХ, а саме: захист інтересів АТ «Українська залізниця» та покращення економічної ситуації в державі, що також не сприяє виконанню судового рішення, яке набрало законної сили та очевидно порушує права стягувача.
Не можна погодитись й з тим, що не виплачені стягувачу кошти зможуть використовуватися АТ «Українська залізниця» в господарській діяльності, адже не існує правового механізму повернення коштів, сплачених на виконання судового рішення у, по суті, зупиненому виконавчому провадженні. Більше того, ці кошти не можуть використовуватися і в діяльності органу виконавчої служби, оскільки згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону № 1404-VIII органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею.
Тобто, перебування депозитному рахунку виконавчої служби перерахованих боржником коштів не узгоджується правом стягувача на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Отже, кошти, перераховані добровільно АТ «Українська залізниця» як боржником у виконавчому провадженні на депозитний рахунок виконавчої служби на виконання судового рішення після набрання чинності Законом № 2468-ІХ (тобто після 19 серпня 2022 року), підлягають перерахуванню стягувачу відповідно до статті 47 Закону № 1404-VIII.
У такому разі державний/приватний виконавець має поновити виконавче провадження (якщо воно зупинене) і вчинити дії щодо перерахування відповідних коштів стягувачу з подальшим зупиненням виконавчих дій на підставі пункту 10-3 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, а в разі наявності на те відповідних підстав, визначених Законом № 1404-VIII - закінчити виконавче провадження.
Зазначене відповідає меті здійснення виконавчого провадження - виконання судового рішення в розумний строк.
Водночас невиправдане зволікання з перерахуванням стягувачу коштів, які розміщені на депозитному рахунку, лише з посиланням на факт зупинення виконавчого провадження на строк до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, тобто на невизначений тривалий час, не відповідає Конституції України, Конвенції та Закону № 1404-VIII.
ВИСНОВКИ: тлумачення пункту 10-3 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII має відбуватися з урахуванням змісту частин першої та другої статті 47 Закону № 1404-VIII, а саме:
- норми пункту 10-3 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII направлені на зупинення саме тих виконавчих дій і заходів примусового виконання рішень, які вчиняються виконавцем у примусовому порядку з метою забезпечення виконання судового рішення і спрямовані на виявлення і стягнення майна боржника. Такими діями можуть бути: накладення арешту на майно чи грошові кошти, розшук майна, його реалізація, стягнення чи списання коштів з банківських рахунків тощо;
- вчинення АТ «Українська залізниця» як боржником у виконавчому провадженні добровільно дій, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема перерахування коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, не суперечить пункту 10-3 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав стягувача, обов'язки виконавця, добровільне виконання судового рішення
