Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 листопада 2026 року
у справі № 753/24891/24
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості представництва особою, яка не є адвокатом, під час судового контролю за виконанням рішення у малозначній справі або справі з трудових відносин
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: заступник начальника Печерського ВДВС у м. Києві Центрального МРУМЮ (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС у м. Києві Центрального МРУМЮ (м. Київ)), боржник - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
ОСОБА_1 просив: визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ненаправлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження; зобов`язати заступника начальника Печерського ВДВС у м. Києві Центрального МРУМЮ (м. Київ) направити стягувачу ОСОБА_1 постанову про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою суду першої інстанції скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що апеляційну скаргу підписав і подав неповноважний представник.
Правова позиція Верховного Суду: Судовий контроль за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі. Предметом судового розгляду в таких справах є додержання державними виконавцями, іншими посадовими особами органу державної виконавчої служби або приватними виконавцями вимог законодавства про виконавче провадження щодо виконання судових рішень.
Представництво сторони чи суб`єкта оскарження у провадженні за правилами Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України має відбуватися з урахуванням властивостей справ, рішення в яких виконується.
Якщо парламент допускав можливість під час розгляду справи по суті бути представником особі, яка не є адвокатом, то під час судового контролю за виконанням судового рішення у такій справі також допускається представництво інтересів учасника особою, яка не є адвокатом.
Аналіз положень частини п`ятої статті 131-2 Конституції України та частини другої статті 60 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що, встановлюючи винятки, за яких представником у суді може бути не лише адвокат, а й інші особи, які досягли вісімнадцяти років та мають цивільну процесуальну дієздатність, законодавець надає право таким особам бути представниками у конкретних категоріях справ, для яких встановлюються винятки в частині правил представництва під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства.
Висновки: особи, які досягли вісімнадцяти років та мають цивільну процесуальну дієздатність, можуть бути представниками в суді під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) на підставі довіреності, виданої фізичною або юридичною особою. Це правило застосовується як на стадії розгляду справи по суті, так і під час судового контролю за виконанням судового рішення у такій справі.
Ключові слова: відносини представництва, представництво за довіреністю, оскарження дій виконавця