Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2025 року
у справі № 2-1014/10[2]
Цивільна юрисдикція
Щодо умови, за наявності якої суд не має підстав для відмови у задоволенні заяви (подання) виконавця про видачу дубліката виконавчого документа
ФАБУЛА СПРАВИ
Державний виконавець відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - державний виконавець) звернувся до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа від 21 грудня 2010 року, виданого районним судом міста, який передбачає стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрпромбанк» боргу у сумі 248 313,51 грн для подальшого здійснення відповідного виконавчого провадження.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні подання державного виконавця відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку (відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України). Отже, до того моменту, поки зберігає дію підпункт 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, частина перша статті 353 (ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду) та пункт другий частини першої статті 389 (право касаційного оскарження) ЦПК України діють з урахуванням його змісту, тимчасова дія якого покликана забезпечити юридично врегульований перехід до більш досконалої відповідної моделі обліку та реалізації виконавчих документів.
Пункт 10 частини третьої статті 18 Закону про виконавче провадження уповноважує, зокрема державного виконавця, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених Законом про виконавче провадження.
Стягувач довів достатнім чином втрату виконавчого документа, якщо відсутні належні докази направлення йому цього документа виконавцем, а сам цей виконавчий документ відсутній на виконанні у цього виконавця, оскільки виконавче провадження закінчене у зв'язку із прийняттям виконавцем постанови про його повернення стягувачу. Це випливає з об'єктивних можливостей доказування стягувачем як ініціатором звернення за дублікатом виконавчого документа відповідних фактів.
Якщо є докази отримання виконавчого документа рекомендованим листом стягувачем, то вони підтверджують це отримання і відсутні підстави посилатись на те, що втрата виконавчого документа відбулась під час такого відправлення. Що не виключає можливість втрати виконавчого документа за інших обставин, але це має доводитись у відповідний та належний спосіб. Але якщо таких доказів нема, то суд не може вимагати те, чого немає.
ВИСНОВКИ: якщо виконавець підтверджує втрату виконавчого документа у виконавчому провадженні - його фактичну відсутність у цьому виконавчому провадженні, то, за відсутності доказів протилежного, суд не має підстав для відмови у задоволенні заяви (подання) виконавця щодо видачі дубліката виконавчого документа з метою продовження виконавчого провадження, результатом якого має бути виконання відповідного судового рішення та дійсний захист прав стягувача, що відповідає вимогам як Конституції України, так і вимогам Конвенції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дублікат виконавчого документа, права виконавця, виконуваність судового рішення
