Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2025 року
у справі № 2-1014/10[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо оцінки судом доказів втрати виконавчого документа
ФАБУЛА СПРАВИ
Державний виконавець відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - державний виконавець) звернувся до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа від 21 грудня 2010 року, виданого районним судом міста, який передбачає стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрпромбанк» боргу у сумі 248 313,51 грн для подальшого здійснення відповідного виконавчого провадження.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні подання державного виконавця відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку (відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України). Отже, до того моменту, поки зберігає дію підпункт 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, частина перша статті 353 (ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду) та пункт другий частини першої статті 389 (право касаційного оскарження) ЦПК України діють з урахуванням його змісту, тимчасова дія якого покликана забезпечити юридично врегульований перехід до більш досконалої відповідної моделі обліку та реалізації виконавчих документів.
Пункт 10 частини третьої статті 18 Закону про виконавче провадження уповноважує, зокрема державного виконавця, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених Законом про виконавче провадження.
Суди мають оцінювати докази відповідно до вимог ЦПК України (достовірність, достатність, належність тощо) та на підставі цього приймати їх до уваги чи ні, встановлювати об`єктивно підтверджені обставини справи, належним чином аргументуючи ці свої мотиви. Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у справах, а лише надає юридичну оцінку відповідності цього процесу вимогам законодавства.
Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України, якщо суди попередніх інстанцій мали сумніви у добросовісному здійсненні державним виконавцем його процесуальних прав та виконанні обов'язків щодо наданих доказів, зокрема зазначеної довідки ВДВС щодо втрати виконавчого листа, то вони не були позбавлені права витребувати матеріали ВП для того щоб переконатись, що ця довідка відповідає фактичному змісту цих матеріалів. Тобто якщо суди попередніх інстанцій не довіряли офіційній довідці ВДВС щодо втрати виконавчого листа під час його поштового направлення стягувачу, або вважали, що державний виконавець приховує наявність у матеріалах ВП доказів направлення рекомендованим листом оригіналу цього виконавчого документа стягувачу (або іншій особі), то вони не були позбавлені можливості самостійно переконатися або у достовірності своїх сумнівів щодо добросовісності державного виконавця, або у відсутності виконавчого листа від 21 грудня 2010 року у матеріалах ВП, оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій не було встановлено, що матеріали ВП були знищені відповідно до Правил.
ВИСНОВКИ: наявність доказів, прийнятих судом до розгляду з точки зору відповідності їх вимогам ЦПК України, того, що виконавець поштою відправив виконавчий документ певній особі, наприклад стягувачу, підтверджує факт вибуття цього документа з розпорядження виконавця. Відсутність доказів отримання цього виконавчого документа адресатом або доказів факту приховування ним цього вказує на те, що відповідний виконавчий документ не потрапив у розпорядження цієї особи. Отже офіційна довідка виконавця, який є адресантом, про втрату цього виконавчого документа під час поштового направлення адресату, видана з урахуванням розумних та передбачених строків цього направлення та його отримання/підтвердження неотримання, можливої затримки цих процесів, з точки зору розумності та логічного зв'язку фактичних подій не може суперечити відповідним доказам у їх сукупності. В межах розгляду подібних справ не здійснюється пошук винної у втраті виконавчого документа особи - ключовим є встановлення самого факту цієї втрати. Тому, якщо суду надані докази зазначеного, які відповідають вимогам ЦПК України та прийняті ним до розгляду, а відповідних доказів, які б спростовували зміст зазначеної довідки виконавця, не надано, вимога суду надати невизначені додаткові докази втрати виконавчого документа з абстрактною вказівкою на недостатність наданих доказів може розцінюватись як надмірний суддівський формалізм.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дублікат виконавчого документа, права виконавця, виконуваність судового рішення
