Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 березня 2023 року
у справі № 905/448/22
Господарська юрисдикція
Щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача стосовно кожного виду майна в межах повної суми позову
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "КДЗ" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ (далі - ПГ) за договором постачання ПГ у сумі 23 238 041,19 грн.
До господарського суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача у межах суми 23 238 041,19 грн. та накладення арешту на всі грошові кошти відповідача в розмірі 23 238 041,19 грн., а також на кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах зазначеної суми.
Ухвалою господарського суду заяву позивача про забезпечення позову в даній справі задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
ОЦІНКА СУДУ
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача, однак, не врахувавши вимог щодо співмірності таких заходів (або неналежно конкретизувавши вжиті заходи забезпечення позову), дійшов помилкового висновку про накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову (23 238 041,19 грн), і на майно відповідача у такому ж обсязі (23 238 041,19 грн.), фактично арештував грошові кошти і майно на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.
ВИСНОВКИ: накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення грошових коштів доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови забезпечення позову, стягнення боргу, порушення грошового зобов'язання, підстави накладення арешту на майно, підстави накладення арешту на грошові кошти
