Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 квітня 2023 року
у справі № 911/1278/20[2]
Господарська юрисдикція
Щодо необхідної умови добросовісності набувача прав на рухоме майно
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» та АБ «Укргазбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного виконавця виконавчого округу, про визнання права власності ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» на екскаватори гусеничні і зняття арешту з них, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду у, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
За загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на рухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо рухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на рухоме майно накладений арешт. Виходячи з загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт шість статті 3 ЦК України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на рухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати.
Власники, заставодержателі та інші володільці прав на майно, яке знаходиться у володінні інших осіб, мають бути забезпечені інструментарієм, який, з одного боку, дозволить добросовісним набувачам вчасно дізнатися про можливу наявність прав на майно інших осіб, а з іншого боку, дозволить правоволодільцям власними діями уникнути появи добросовісного набувача чи настання інших негативних наслідків розпорядження майном. Саме на досягнення цих цілей спрямований Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон про забезпечення).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону про забезпечення у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Відповідно до частини другої статті 12 цього Закону реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
ВИСНОВКИ: частину першу статті 10 та частину другу статті 12 Закону про забезпечення слід розуміти так, що необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, і в такому разі набувач презюмується добросовісним. Водночас така презумпція може бути спростована, якщо буде доведено, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У такому випадку набувач є недобросовісним і в залежності від обставин справи не набуває права на рухоме майно або набуває право на рухоме майно, обмежене такими обтяженнями, про які набувач знав чи мав знати.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оформлення прав на транспортний засіб, підстави набуття права власності, правовий режим транспортних засобів, правовий режим рухомого майна, принцип добросовісності
