Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 грудня 2024 року
у справі № 910/21682/15 (910/17038/21)
Господарська юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав у разі неправомірно реєстрації права власності за іншою особою
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи №910/21682/15 за заявою ТОВ «Астарта-Київ» до Державного підприємства «Конярство України» (далі - ДП «Конярство України») останнє звернулося до господарського суду із позовною заявою до селищної ради (далі - Рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ФДМУ, про:
- визнання незаконними та скасування рішення Ради «Про передачу сільським, селищним, міським радам («Землю-громадам»), тобто базовому рівню місцевого самоврядування, повноважень з розпорядження всіма землями державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад та реєстрацію земельних ділянок комунальної власності» в частині визнання за Радою права комунальної власності та реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок;
- припинення права комунальної власності Ради на земельні ділянки;
- скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за відповідачем;
- визнання права державної власності на земельні ділянки;
- визнання за ДП «Конярство України» права постійного користування на земельні ділянки.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін згідно з постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача.
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
ВИСНОВКИ: якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає лише позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи захисту прав, спори у сфері реєстрації речових прав, захист земельних прав, захист права власності
