Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 березня 2023 року
у справі № 522/22473/15-ц
Господарська юрисдикція
Щодо належного позивача у спорах про оскарження укладеного виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства
ФАБУЛА СПРАВИ
Компанія з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садіра» звернулася до суду з позовом до ТОВ «Альфа-Аркадія» та ОСОБА_1 про:
- визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ТОВ «Альфа-Аркадія» та ОСОБА_1, посвідчених приватним нотаріусом міського нотаріального округу, та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності;
- визнання недійсними договорів купівлі-продажу (будинків), укладених між ТОВ «Альфа-Аркадія» та ОСОБА_1, посвідчених приватним нотаріусом, та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори були укладені від імені ТОВ «Альфа-Аркадія» його директором з перевищенням наданих йому повноважень, за відсутності рішення загальних зборів учасників цього Товариства про їх укладення та про надання його директору повноважень на їх укладення, тобто без згоди позивача, який є єдиним учасником зазначеного Товариства.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду це рішення залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права.
Чітке відмежування особистості компанії від особистості учасника, в тому числі мажоритарного, є загальновизнаним.
Єдиний учасник товариства може діяти всупереч інтересам товариства, наприклад, шляхом виводу активів товариства без належної компенсації з метою власного збагачення без сплати податків або за відсутності прибутку товариства, за рахунок якого він міг би отримати дивіденди, створюючи умови для банкрутства і несплати коштів кредиторам товариства. Крім того, особа може бути мажоритарним або єдиним учасником двох або більше товариств, які знаходяться між собою у певних правовідносинах та мають різні чи навіть протилежні інтереси. Очевидно, що інтереси мажоритарного або єдиного учасника товариств не можуть збігатися одночасно з інтересами всіх таких товариств. Тому інтереси товариства та інтереси єдиного чи мажоритарного учасника не можна ототожнювати, а товариство та такий учасник можуть позиватись один до одного до суду.
Майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Так, від такого стану може залежати як вартість частки учасника товариства, так і можливість прийняття товариством рішення про виплату учасникам дивідендів у тому чи іншому розмірі. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства.
Законом не передбачено повноваження єдиного учасника товариства або учасника з вирішальним контролем (тобто учасника, який володіє часткою у статутному капіталі товариства, яка дозволяє без врахування волі інших учасників ухвалювати рішення з питань діяльності товариства) звертатися з похідним позовом з будь-яким предметом від імені товариства на захист його прав (крім випадків, передбачених частинами першою, другою статті 54 Господарського процесуального кодексу України). Велика Палата Верховного Суду не вбачає прогалини у цьому регулюванні, оскільки такий учасник здатен забезпечити призначення виконавчого органу, який сумлінно здійснюватиме свої повноваження, зокрема звертатиметься від імені товариства з позовами, які є необхідними для захисту прав товариства.
Відповідно до практики ЄСПЛ якщо встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації - через її ліквідаторів, то звернення учасника (акціонера) компанії до суду розглядається як звернення самої компанії, а не як звернення такого учасника (акціонера) від власного імені.
Допускається проникнення за «корпоративну завісу» та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства, але за виняткових обставин. Такими винятковими обставинами можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).
ВИСНОВКИ: укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.
Належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: теорія «проникнення за корпоративну завісу», недійсність правочинів, корпоративні спори, представництво юридичної особи, право на звернення до суду, правовий статус учасника товариства
