Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 вересня 2025 року
у справі № 910/14858/23[2]
Господарська юрисдикція
Щодо заборони втручатись у правовідносини інших учасників у разі не заявлення вимог про визнання права на частку в статутному капіталі за самим товариством
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком Агрі» звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь Івестмент», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Наяда Гранд», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Либідь Інвестмент» та громадянином держави ОСОБА_4;
- визначення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Агрі» в розмірі 62 000,00 грн з наступним розподілом часток між його учасниками:
- частка в розмірі 61 380,00 грн, що складає 99% від загального розміру статутного капіталу, належить громадянину України - ОСОБА_3;
- частка в розмірі 620,00 грн, що складає 1% від загального розміру статутного капіталу, належить громадянину держави Ізраїль - ОСОБА_5.
Господарський суд рішенням позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Агрі» задовольнив в повному обсязі.
Апеляційний господарський суд постановою скасував рішення господарського суду ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною нормою передбачена можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
ВИСНОВКИ: не заявляючи вимог про визнання права на частку в статутному капіталі за самим товариством, таке товариство не вправі втручатись у правовідносини інших учасників (у т.ч. і тих, які вибули за власною волею за відплатними договорами) як самостійних розпорядників своїми корпоративними правами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: корпоративні спори, відчуження частки, порядок формування статутного капіталу
