Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 липня 2026 року
у справі № 914/1076/25
Господарська юрисдикція
Щодо значення письмової форми фінансово-економічного обґрунтування різних розмірів внесків для власників житлових та нежитлових приміщень в ОСББ
Фабула справи: ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перший на Патона" (далі - ОСББ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ в частині встановлення (затвердження) розміру внесків на утримання та управління.
Господарський суд рішенням у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 стверджує, що суд першої інстанції в порушення статей 76, 77, 80 ГПК прийняв та поклав в основу рішення документ під назвою "Обґрунтування розмірів внесків", який відповідач створив через кілька місяців після звернення позивача до суду та, відповідно, кілька років після голосування. Тоді як фінансово-економічне обґрунтування тарифу чи внеску є правовим документом, який обов'язково має існувати на момент волевиявлення співвласників, оскільки саме на його основі приймається усвідомлене рішення про голосування.
Правова позиція Верховного Суду: до виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься, зокрема: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (частина дев'ята статті 10 Закону про ОСББ).
Скаржник не доводить також у межах іншої, визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК), зокрема, у межах поставленого перед Верховним Судом питання щодо меж компетенції зборів співвласників при встановленні різних розмірів внесків на обслуговування будинку та прибудинкової території (кратно вищих для однієї категорії співвласників), як не доводить й того, що закон, в тому числі наведені ним в цій частині норми статей 355, 360 ЦК та статті 20 Закону про ОСББ, або Статут ОСББ обмежують компетенцію таких зборів відсутністю на момент прийняття ними відповідних рішень саме письмового фінансового-економічного обґрунтування як правового документа.
Стверджуючи про прийняття спірних у цій справі рішень за відсутності відповідного обґрунтування, а саме про необґрунтування окремих тарифів для власників нежитлових приміщень наявними видатками, які здійснює ОСББ, позивач за текстом позовної заяви наголошував на тому, що необхідність встановлення таких внесків жодним чином не обґрунтована в оскаржуваних протоколах, хоча, за викладеного раніше в цій постанові, ні закон, ні Статут ОСББ не вимагають наведення такого обґрунтування за змістом рішень про встановлення таких внесків (безпосередньо в текстах протоколів, якими вони оформляються) або його (обґрунтування) оформлення у формі додатка до таких рішень, як і не визначають це як умову дійсності таких рішень або межі компетенції зборів співвласників.
Крім цього в аспекті таких доводів скаржника Суд звертає увагу на те, що наведення відповідного обґрунтування за текстом спірних рішень (безпосередньо в текстах протоколів, якими вони оформленні) та оформлення його (обґрунтування) у формі додатка до таких не може бути єдиним беззаперечним свідченням обставини наявності такого обґрунтування як правового документа в письмовій формі на момент прийняття відповідних рішень, а також про його доведення до відома співвласників до початку голосування, адже оформлення таких рішень протоколами, в тому числі додатків до них, здійснюється вже за наслідками прийняття таких рішень (за наслідками такого голосування), тобто за фактом такого прийняття.
При цьому Суд враховує, що обмежившись лише доводами стосовно прийняття спірних у цій справі рішень за відсутності відповідного обґрунтування як правового документа в письмовій формі (як окремого документа або частини спірних рішень, зокрема, додатків до них), скаржник не доводить, що встановлення різних внесків для власників житлових та нежитлових приміщень не ґрунтується на об`єктивних та розумних підставах, пов`язаних із особливостями використання нежитлових приміщень; розмір визначених для власників нежитлових приміщень внесків є явно несправедливим чи надмірним.
Висновки: наведення відповідного обґрунтування за текстом спірних рішень (безпосередньо в текстах протоколів, якими вони оформленні) та оформлення його (обґрунтування) у формі додатка до таких не може бути єдиним беззаперечним свідченням обставини наявності такого обґрунтування як правового документа в письмовій формі на момент прийняття відповідних рішень, а також про його доведення до відома співвласників до початку голосування, адже оформлення таких рішень протоколами, в тому числі додатків до них, здійснюється вже за наслідками прийняття таких рішень (за наслідками такого голосування), тобто за фактом такого прийняття.
Ключові слова: спори з ОСББ, оскарження рішень загальних зборів, внески співвласників
