Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 листопада 2023 року
у справі № 206/4841/20
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості відступлення права вимоги за кредитним і іпотечним договорами на користь фізичних осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Інвестстандарт», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур міської ради - в якому просили:
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений між ТОВ «ФК «Інвестстандарт» та ОСОБА_4;
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладений між ТОВ «ФК «Інвестстандарт» та ОСОБА_4;
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, предметом якого є квартира;
- витребувати у ОСОБА_5 у власність позивачів квартиру;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Дговір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.
При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «ФК «Інвестстандарт» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_4.
Ураховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), а, як зазначено вище, таке відступлення на користь ОСОБА_4 було неможливим, тому й відступати право за договором іпотеки ТОВ «ФК «Інвестстандарт» не мало права.
Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Як встановлено вище, до ОСОБА_4 не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, тому підстав для державної реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки також не було. Так само, як і не було у нього достатнього обсягу повноважень (права власності) для продажу цього предмета іпотеки ОСОБА_5.
ВИСНОВКИ: фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов'язань.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовідносини з банками, недійсність правочинів, підстави заміни кредитора, цесія, розмежування договорів
