Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 грудня 2023 року
у справі № 278/330/14-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності в органів місцевого самоврядування повноважень визнати недійсним державний акт про право власності на землю
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до сільської ради, ПП «Базис Х», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, територіальна організація «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос», про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 право власності або право володіння земельними ділянками ґрунтується на правовстановлюючому документі - державному акті, який міг бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку, а не згідно рішення сільської ради.
Правова позиція Верховного Суду: недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У приватному праві не передбачалося нікчемності для оспорюваного державного акта про право власності на землю. Заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акта відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акта).
Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Висновки: законодавець не наділяв органи місцевого самоврядування правом на підставі рішення органу місцевого самоврядування визнати недійсним державний акт про право власності на землю.
Ключові слова: спори за участю ОМС, компетенція органів місцевого самоврядування, захист земельних прав, способи захисту прав, підстави скасування рішень ОМС
