Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2025 року
у справі № 159/3927/23
Цивільна юрисдикція
Щодо способу судового захисту прав особи у разі, якщо при її виселенні було порушено вимоги стосовно надання іншого жилого приміщення та завдано збитків
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням міськрайонного суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення міськрайонного суду в частині відмови у вселенні та розподілу судових витрат, а також додаткове рішення міськрайонного суду Волинської області скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Вирішено вселити ОСОБА_1 в квартиру. Здійснено розподіл судових витрат.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. У такому разі виселення є підставою для надання відповідним особам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).
Тлумачення статті 109 ЖК України свідчить, що ця норма встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, проте не регулює ситуацію, за якої позов про вселення подає колишній власник житла та/або члени його сім`ї.
Тобто, конструкція статті 109 ЖК України встановлює виключно порядок виселення із жилих приміщень та не передбачає підстав набуття тих чи інших речових прав.
Відтак, порушення порядку виселення особи із жилого приміщення не породжує у неї прав на проживання у ньому.
Посилання на недотримання процедури виселення із жилого приміщення саме по собі не може бути підставою для вселення особи у приміщенні у межах окремого цивільного спору.
ВИСНОВКИ: якщо особа вважає, що при її виселенні було порушено вимоги статті 109 ЖК України щодо надання іншого жилого приміщення та завдано збитків, вона вправі звернутися до суду із позовом про зобов'язання надати відповідне жиле приміщення та відшкодування шкоди.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист житлових прав, процедура виселення, право на судовий захист
