Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 вересня 2026 року
у справі № 490/577/21
Цивільна юрисдикція
Щодо належних способів захисту прав покупця, який інвестував у будівництво, однак не отримав правовстановлюючі документи після його завершення та прийняття нерухомого майна в експлуатацію
Фабула справи: позивач за договором купівлі-продажу майнових прав придбав у відповідача права на нежитлове приміщення. Однак після завершення будівництва та введення об`єкта нерухомості в експлуатацію дізнався, що частину приміщення, яке йому мали передати за цим договором, набула третя особа. Тому просив визнати майнові права на нежитлове приміщення, у будівництво якого інвестував кошти.
Відповідач заявив зустрічний позов про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав через істотне порушення його умов - непідписання позивачем акта приймання-передачі приміщення.
Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні первісного позову та задовольнили зустрічний. Щодо первісного суд першої інстанції вказав, що ефективним способом захисту прав інвестора, який виконав умови договору інвестування, є визнання права власності. Тоді як апеляційний суд відмовив у задоволенні первісного позову через неналежність відповідача. Стосовно зустрічного позову суди попередніх інстанцій виснували, що немає нежитлового приміщення у визначеному договором розмірі, тому позивач не зможе реально отримати очікуване та реалізувати право власності. Вважали, що з урахуванням зміни істотних обставин найбільш повно сприятиме відновленню прав обох сторін розірвання договору із одночасним поверненням позивачеві коштів, які відповідач отримав за цим договором.
Мотивація касаційної скарги: позивач стверджував, зокрема, про помилковість висновку щодо неможливості захистити права в обраний спосіб, оскільки нежитлове приміщення існує, його можна повернути, але спершу слід у судовому порядку визнати за позивачем майнові права.
Правова позиція Верховного Суду: інвестор після виконання ним фінансових зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об'єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об'єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об'єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об'єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об'єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об'єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.
Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об'єкт інвестування, які після завершення будівництва об'єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об'єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об'єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.
Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об`єкта нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України).
З огляду на вказане, беручи до уваги повне виконання позивачем договору купівлі-продажу, введення будинку в експлуатацію та відчуження відповідачем нежитлового приміщення третім особам, вимога про визнання майнових прав на це приміщення є неналежним способом захисту прав позивача. Належним способом є вимога про витребування відповідного нежитлового приміщення (нежитлових приміщень) від таких осіб. Тому оскаржені судові рішення про відмову у задоволенні первісного позову слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Висновки: покупець, який інвестував у будівництво, однак не отримав правовстановлюючі документи після його завершення та прийняття нерухомого майна в експлуатацію, має звернутися із позовом до продавця про визнання права власності на відповідний об'єкт нерухомості, а не на майнові права. Якщо такий об'єкт відчужений третім особам, належним способом захисту є вимога про витребування від них цього майна. Відсутність у новозбудованому будинку саме такого приміщення, у будівництво якого вклав кошти інвестор, не є перешкодою для заявлення вимоги про витребування. Розглядаючи її, слід встановити, чи відповідає об`єкт (об`єкти) витребування тому, майнові права на який придбав інвестор.
Ключові слова: інвестиційні правовідносини, віндикаційний позов, способи судового захисту, захист прав інвестора, спори із замовниками будівництва