Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 серпня 2026 року
у справі № 757/37161/24-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо необхідності встановлення наявності порушеного права або інтересу позивача при вирішенні спору про припинення банком ділових відносин
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа - Національний банк України, про визнання односторонніх правочинів недійсними.
Рішенням районного суду міста позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду міста скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено
ОЦІНКА СУДУ
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (пункт 3 частини другої статті 1075 ЦК України).
За змістом абзацу другого частини четвертої статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абзац 3 частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
ВИСНОВКИ: відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові; для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Апеляційний суд не з`ясував чи є в позивачки порушене, невизнане, оспорюване право чи інтерес за умови, що позивачка сама подала заяву про закриття поточних рахунків і за доводами банку підставою закриття рахунків була особиста заява позивачки.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: передумови судового захисту, наявність приватного інтересу, ефективність способу захисту, закриття банківських рахунків, волевиявлення клієнта банку
