Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 грудня 2018 року
у справі № 336/2362/16-ц[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - відділ реєстрації актів цивільного стану, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, задоволено. Заочне рішення суду першої інстанції у даній справі скасовано.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом положень статті 15 ЦК України право особи на захист свого цивільного права виникає у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням указаних норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Позивач оспорює своє батьківство щодо ОСОБА_2.
Станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом у квітні 2016 року ОСОБА_2 був повнолітнім.
Оспорений позивачем актовий запис про народження ОСОБА_2 та відомості про батька дитини вчинено відділом реєстрації актів громадянського стану 1998 року.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС України, чинні на час їх виникнення, тобто на час вчинення оспореного позивачем актового запису.
Положеннями законодавства, яке регулює сімейні правовідносини, зокрема, відносини батьків та дітей, встановлене визначене коло взаємних прав і обов'язків батьків і дітей, обов'язки батьків по захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей, права і обов'язки батьків по вихованню дітей, тощо.
Указані обов'язки батьків щодо неповнолітніх дітей діють з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, сприяння засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, створення умов для отримання дитиною освіти, тощо, - надані батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого дитина набуває повної правосуб'єктності і необхідність виконання батьками указаних вище обов'язків не є імперативно.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 не надав судам попередніх інстанцій належних обґрунтувань щодо того, чим порушено, оспорено або не визнано його права, свободи чи інтереси внаслідок існування відомостей щодо його батьківства у актовому записі про народження дитини, яка станом на момент звернення до суду із даним позовом досягла повноліття.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного за своєю суттю рішення про відмову у позові в даній справі.
ВИСНОВКИ: існування відомостей про батька в актовому записі про народження дитини після досягнення дитиною повноліття саме по собі не призводить до порушення прав особи, яка записана батьком дитини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: сімейні спори, темпоральна дія закону, межі дії нормативно-правового акта в часі, право на судовий захист
