Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 березня 2024 року
у справі № 800/330/17[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов'язку судді правдиво засвідчити в декларації обставини, які стосуються його доброчесності
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання його (ОСОБА_1) таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
- зобов'язати Комісію в пленарному складі розглянути питання щодо визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням у задоволенні позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що суддя зобов`язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті ВККС декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. У декларації доброчесності судді зазначаються, зокрема, твердження про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. За відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними (частини перша, друга, пункт 4 частини третьої, частина п'ята зазначеної статті).
За встановленого в рішенні Вищої ради юстиції щодо ОСОБА_1 факту порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя у ВККС були обґрунтовані сумніви щодо визнання його твердження в пункті 22 розділу ІІ декларації доброчесності судді таким, що відповідає фактичним обставинам.
Кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності включає з`ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Здійснюючи визначені законом повноваження, які водночас є правом та обов'язком, ВККС проводила оцінку позивача як кандидата на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду за критерієм доброчесності в контексті оцінки всіх аспектів його життя. Висловлюючи бажання взяти участь у конкурсі, позивач тим самим погодився з умовами конкурсу, в тому числі й щодо проведення стосовно нього перевірки, з'ясування обставин його особистого життя та надання цим обставинам публічності. Позивач також повинен був усвідомлювати, що результат його участі в конкурсі може бути для нього іншим, ніж бажаний, а його оцінка тими, хто був уповноважений проводити конкурс, для цілей конкурсу може бути іншою, ніж позитивною.
Відповідно до статей 1-3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя [...] не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї. Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень (статті 18, 19 Кодексу суддівської етики).
Дотримання високих стандартів поведінки означає, що суддя повинен добровільно і свідомо відстоювати доброчесність та незалежність судової влади, що, у свою чергу, зумовлює обов'язок сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати призначення носія судової влади. Він також добровільно приймає на себе обмеження, пов`язані з виконанням ним своїх професійних обов`язків, які унеможливлюють створення умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його безсторонності, незалежності і об'єктивності.
Доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі й матеріальної (майнової) сфери, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
У зв`язку із цим слід зауважити, що ВККС у межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді не здійснює повноважень антикорупційного чи правоохоронного органу, не вдається до перевірки висновків цих органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді з приводу такої інформації.
При цьому ВККС має керуватися метою виключити будь-які сумнівні факти щодо походження майна кандидата, добросовісного декларування кандидатом своїх та членів сім`ї статків або публічної поведінки кандидата не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на те, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводу позивача, що ВККС безпідставно вимагала, щоб він надав обґрунтовані пояснення щодо фінансової спроможності його сестри ОСОБА_3 купити житловий будинок за 1 700 770 грн у 2015 році при її сукупному доході за 2012-2016 роки 245 699 грн. Велика Палата Верховного Суду не заперечує, що у судді немає обов'язку перевіряти правомірність походження грошових коштів членів сім`ї та/або близьких осіб. Разом з тим висновок Комісії, що позивач не надав підтвердження фінансової спроможності своєї сестри купити будинок, пов`язаний саме з тією обставиною, що позивач проживає в цьому будинку, а об`єктивні дані свідчать про те, що коштів на придбання будинку сестра позивача не мала. Саме цей факт викликав у Комісії сумніви у доброчесності позивача.
ВИСНОВКИ: норми статті 62 Закону № 1402-VIII не встановлюють будь-яких винятків з обов'язку судді правдиво засвідчити в декларації обставини, які стосуються його доброчесності, згідно із затвердженою формою декларації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист приватного життя, відповідальність публічних осіб, дисциплінарна відповідальність суддів, оскарження рішень ВККС
