Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 квітня 2026 року
у справі № 990/224/23[4]
Адміністративна юрисдикція
Щодо перевірки обґрунтованості рішення про застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції»
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 у вересні 2023 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 279/2023) з моменту його ухвалення в частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 [пункт 24 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО)].
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням відмовив у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності (частина друга статті 3 Закону № 1644-VII).
Автономність санкцій не означає можливості їх свавільного застосування. Висновок про наявність загроз має ґрунтуватися на конкретних фактичних обставинах, які з достатнім ступенем переконливості свідчать про такий ризик.
Закон № 1644-VII встановлює механізм дострокового скасування санкцій. Згідно із частиною сьомою статті 5 цього Закону рішення про скасування санкцій ухвалює орган, що прийняв рішення про їх застосування, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування. Тож якщо обставини, які були підставою для застосування санкцій, зміняться, особа має можливість ініціювати перегляд рішення про санкції.
У цій справі недостатня індивідуалізація в тексті оскаржуваного Указу не є самостійною підставою для його скасування, оскільки індивідуальне обґрунтування реально наявне в матеріалах справи, було досліджене судом першої інстанції та ще раз перевірене Великою Палатою Верховного Суду в апеляційному порядку. Отож баланс між державним інтересом охорони відомостей з обмеженим доступом та правом позивача на ефективний судовий захист у цій справі дотримано.
Отже, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що в цій справі було забезпечено ефективний судовий захист прав позивача відповідно до статті 55 Конституції України та статті 13 Конвенції, а вимоги правовладдя та стандартів ЄСПЛ щодо доступу до суті підстав застосування санкцій дотримано.
ВИСНОВКИ: чинне законодавство України не містить приписів, які б встановлювали обов`язок СБУ, РНБО чи Президента України надавати особі детальні пояснення щодо підстав застосування до неї санкцій до їх запровадження або у відповідь на адвокатські запити. Водночас особа має право на судовий захист своїх прав шляхом оскарження рішення про застосування санкцій до адміністративного суду, який зобов'язаний перевірити обґрунтованість такого рішення відповідно до стандартів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень президента, механізм застосування санкцій, стандарти судового перегляду
