Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 червня 2024 року
у справі № 632/1196/19
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості часткового скасування довіреності
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якому просила визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасувати державну реєстрацію.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вказує на неврахування судами попередніх інстанцій, що позивачкою було частково скасовано довіреність і тільки щодо укладення договору оренди.
Правова позиція Верховного Суду: ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ч.ч. 1, 3 ст. 238 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Ст.ст. 248-249 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється, зокрема, і у разі скасування довіреності особою, яка її видала. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність. Особа, яка видала довіреність, може в будь-який час скасувати довіреність. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка скасувала довіреність, видану ОСОБА_3, ще 22 грудня 2018 року, про що свідчить її нотаріально посвідчена заява приватним нотаріусом міського нотаріального округу. Копію цієї заяви ОСОБА_1 направила рекомендованим листом ОСОБА_3, яку 14 січня 2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі, ОСОБА_2, про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення.
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що заяву про скасування довіреності ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 вчасно, відповідачка ОСОБА_2, яка отримала рекомендований лист за свого чоловіка ОСОБА_3, достеменно знала про скасування довіреності, а тому така довіреність не зберігає для неї чинність як сторони договору емфітевзису, відповідно до ч. 3 ст. 249 ЦК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в момент укладення договору емфітевзису при вже скасованій довіреності у позивачки ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦК України не було вільного волевиявлення, яке б відповідало її внутрішній волі. На час укладення договору емфітевзису відповідачка знала про припинення довіреності, тому в даному випадку права та обов'язки для позивачки щодо відповідачки, які виникли внаслідок вчинення оспорюваного договору, не зберігаються. За наведених підстав касаційний суд погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України та про визнання оспорюваного договору емфітевзису недійсним та скасування реєстрації.
Висновки: законом (ст. 249 ЦК України) не передбачене часткове скасування довіреності.
Ключові слова: недійсність правочинів, наслідки скасування довіреності, договір емфітевзису, земельні правовідносини, землекористування
