Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2024 року
у справі № 362/2740/22
Цивільна юрисдикція
Щодо недопустимості одночасної кваліфікації оспорюваного фраудаторного правочину як фіктивного і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Еколан інгредієнти» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Суди зробили правильний висновок, що ОСОБА_7 подарувала належні їй частки у праві спільної власності на нерухоме майно своїй неповнолітній дочці з метою уникнення виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих від товариства коштів, задля унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, оскільки: на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 достовірно була обізнана про те, що у зв`язку з набуттям нею без достатньої правової підстави грошових коштів у неї виникло зобов`язання повернути їх; доводи позивача, що після відчуження указаного майна у ОСОБА_1 не залишилось майна за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов'язаннями перед товариством, відповідачі не спростували; після відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 продовжує користуватися зазначеним будинком; станом на момент звернення до суду з цим позовом рішення господарського суду не виконано.
ВИСНОВКИ: одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається; кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, правова природа фіктивного правочину, правова природа фраудаторного правочину
