Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2024 року
у справі № 362/2740/22[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо недійсності фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Еколан інгредієнти» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Касаційний суд відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди не врахували, що відповідач ОСОБА_1 не брала коштів в борг у позивача та не укладала з позивачем правочину іпотеки або застави. Позивач їй сам без примусу помилково перерахував кошти в сумі 610 966,32 грн. Таким чином, взагалі не існує жодного закону або іншої норми права, які забороняють дарувати майно, якщо тобі помилково перерахували кошти.
Залежно від підстави виникнення зобов`язання вони поділяються на договірні і недоговірні. Договірне зобов'язання - виникає на підставі договору, який виражає загальну волю сторін на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру.
Натомість недоговірне зобов`язання - виникає на підставі або правомірних односторонніх дій особи (правочинів чи юридичних вчинків), або неправомірних дій особи, наслідки за якими настають незалежно чи, навіть, всупереч їх волі. На відміну від договірних зобов'язань, зміст та наслідки недоговірних, як правило, визначаються імперативними приписами актів цивільного законодавства. Хоча це не виключає й застосування автономного регулювання на підставі договору (наприклад договір про відшкодування шкоди). До недоговірних зобов'язань відноситься, зокрема: зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави; реституційні зобов`язання; субсидіарні зобов'язання.
Сторонами як договірних, так і недоговірних зобов'язань є кредитор і боржник (частина перша статті 510 ЦК України).
Зміст як договірного, так і недоговірного зобов'язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управомоченій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом.
ВИСНОВКИ: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) як договірного, так і недоговірного зобов'язання «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику як в договірному, так і недоговірному зобов'язанні задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, правова природа фіктивного правочину, правова природа фраудаторного правочину
